Розташований на сході Польщі, Люблін – це місто, де минуле і сьогодення плавно переплітаються. Будучи одним з найстаріших міст Польщі – його історія сягає ще 12 століття – він пропонує багату палітру історичних та культурних розвідок. Нижче ми вибрали для вас найкращі речі, які можна зробити або побачити в Любліні.
Люблінський замок
Люблінський замок – це не лише одна з найстаріших королівських резиденцій у Польщі, але й сховище регіональної історії. Заснований у 12 столітті великим князем Казимиром II Справедливим, замок став свідком багатьох подій польської історії. Сьогодні тут знаходиться музей, що демонструє велику колекцію творів мистецтва та історичних артефактів, дозволяючи відвідувачам здійснити подорож крізь королівську та культурну хронологію Польщі.
Краківська брама
Краківська брама (Brama Krakowska) в Любліні є монументальним та історичним символом минулого міста. Ця брама у готичному стилі, збудована у 14 столітті, була частиною міської фортифікаційної системи, яка спочатку захищала Люблін від потенційних загарбників. Протягом століть вона зазнала кількох реконструкцій, зокрема отримала ренесансний аттик, добудований у 16 столітті, який відображає архітектурну еволюцію регіону. Краківська брама має не лише архітектурну красу, але й історичне значення. Вона була свідком багатьох ключових подій міста і стала улюбленою пам’яткою, часто слугуючи місцем зустрічі мешканців і обов’язковою пам’яткою для відвідувачів. Її розташування в кінці Королівського шляху, що з’єднував Люблін з Краковом, підкреслює її історичну роль у зв’язку між великими польськими містами. Сьогодні він продовжує зачаровувати своєю величчю і є свідченням багатої культурної та історичної спадщини Любліна.
Старе місто Любліна
Старе місто, оточене міцними кам’яними стінами, є химерною, мальовничою місцевістю, де історія дихає через бруковані вулиці. Середньовічні фундаменти на площі По Фарце, в тому числі залишки костелу, розповідають про минулу епоху Любліна. Його добре збережені споруди, чарівні площі та жваві кав’ярні створюють чудову атмосферу для неквапливого дослідження
Ратуша Старого міста (Коронний трибунал)
Посеред Староміської площі височіє будівля Коронного трибуналу. Первісна будівля ратуші, готичної форми, була побудована в 14 столітті і була дерев’яною. Вона мала дві вежі та зовнішні сходи і займала меншу площу, ніж нинішня будівля. Після пожежі Любліна у 1389 році від неї залишилися лише руїни. Наступна будівля була в готичному стилі, мурована з цегли. У першій половині 16 століття їй надали ренесансного вигляду – надбудували мансарду, а також зовнішні сходи, що ведуть на другий поверх. Після пожежі Любліна в 1575 році відбулася ще одна реконструкція ратуші. Відбудована в ренесансному стилі будівля мала нагадувати ратуші в Сандомирі та Тарнові.
З 1578 року, за рішенням короля Стефана Баторія, в будівлі розташовувався Коронний трибунал. Шляхтичі з усієї Малопольщі з’їжджалися до Любліна, щоб вирішити суперечки. Хабарництво суддів і несправедливі вироки стали причиною ліквідації цієї установи. У 1680-х роках відбулася чергова, цього разу барокова, реконструкція Трибуналу. Надбудували другий поверх, перебудували вежу. Про її бароковий вигляд свідчить картина “Пожежа міста Любліна”, що знаходиться в Домініканському костелі. У такому вигляді будівля проіснувала недовго, оскільки у 1781-1787 роках її знову перепланували. Тоді йому надали класицистичного характеру, що дещо монументалізувало будівлю. Будівлю розширили, збільшивши її майже вдвічі, а також добудували другий поверх для земельних судів.
Люблінський кафедральний собор
Костел святих Івана Хрестителя та Івана Богослова був збудований у 1586-1604 роках. Костел був спроектований одним з монахів, Іоанном Марією Бернардоні, який частково взяв за зразок римську резиденцію єзуїтів – храм Іль Джезу. У 18 столітті Йозеф Мейєр прикрасив інтер’єр храму прекрасними розписами із зображенням сцен зі Святого Письма. Єзуїтський храм став катедрою у 1805 році, після заснування Люблінської дієцезії. Після руйнувань, спричинених Другою світовою війною, собор було відбудовано, і в такому вигляді ми можемо милуватися ним донині.
Варто зайти всередину, щоб ближче познайомитися з поліхромією ілюзіоністів і розкішним оздобленням церкви. У вівтарі знаходиться вівтар 17 століття, виготовлений з чорної ліванської груші, який зараз має оригінальний колір чорного дерева, а також золоті скульптури святих. У вівтарі також висять дві картини в стилі бароко – “Таємна вечеря” та “Бенкет Ірода”. У бічних каплицях, окрім фресок, можна побачити статуї святих, зокрема Ігнатія Лойоли, та картини.
У бічному вівтарі біля лівого нефа висить образ Матері Божої Плачучої. 3 липня 1949 року образ заплакав кривавими сльозами, які були зібрані і поміщені в один з каменів у короні Марії.
Державний музей Майданека:
Державний музей “Майданек”, який колись був місцем жаху під час Другої світової війни як концентраційний табір, тепер стоїть як урочисте нагадування про минуле. Музей пропонує гострі роздуми про звірства війни, прагнучи ознайомити відвідувачів з історичною правдою тієї епохи.